Чому зміна шкільної літератури піде учням на користь

Нарешті молодші школярі читатимуть літературні твори актуальних нашому часу і нашому життю авторів. А мова цих творів буде передавати реалії нашого сьогодення. 

З 1-го вересня 2016 року вступають в дію оновлені і спрощені навчальні програми для 1-4 класів з усіх предметів. 

Міністерство освіти і науки розробило методичні рекомендації для учителів – як навчати за такими програмами. А батьки можуть у відкритому доступі познайомитися і з програмами, і з рекомендаціями, відтак, – і співпрацювати з учителем, і краще розуміти дітей. 

Зокрема, предмет "Літературне читання". Запропоновані МОН зміни навчальної програми з літературного читання спираються на широке громадське обговорення, за участі батьків, фахових експертів, громадськості, та пропонують твори сучасних українських авторів. 

Я сама не люблю вже слова "реформа" – надто заплутане і неясне це слово стало впродовж останніх років. 

Але усі чекають змін. Я сама давно очікувала змін і – головне – можливостей таких змін у просторі української літератури для саме школи. 

Чому саме для школи? Бо шкільна програма з літератури це ж не просто набір творів, – це своєрідний державний канон, той словесний і образний світ, який або приваблює дитину, або дистанціює її від читання, навчання, а далі від суспільства і держави. 

Приваблює або дистанціює передовсім якою мовою написані твори для читання: нормованою, майже стерильною, з використанням слів, а відтак і реалій, раніших часів, чи зі словами, які позначають наше сьогодення. 

10-та сторінка нині чинного "Букварика" розкриває реалії, коли мимо двору, у якому живуть діти, "загуркотіли трактори з причепами: тр-р-р, тр-р-р", і пролетіли літаки, які будять маленького братика. 

Ну от як часто літають у нас нині літаки на головами так, що не дають заснути?! А чи їздять попід вікнами трактори з причепами? 

Мимо вікон сільського двору, не кажучи вже про 5-й чи 15 –й поверх міського будинку, їздять вантажівки, буси, маршрутки, машини для асфальтування, зернозбиральні комбайни, врешті решт. Що завгодно, але не трактори з причепом, та ще й які так торохтять, що дитині спати не дають. 

Значно зрозумілішим є, коли маленький хлопчик спостерігає з вікна, як "коло під’їзду спинилася автівка". А у дворі живуть автомобілі, яким хлопчина дав імена. Наприклад, зелений ланос "ЛЕГОс". Хлопчина так його для себе назвав, бо його власник, який працює таксистом, то розбирає його, то збирає. 

За словами філософа Мартіна Хайдегера: "Мова – домівка буття людини". 

Отож мова, слова, які вживаються у літературі для читання, творять словену картину світу. І це справа нині не ідеологічна, а світоглядна і ціннісна. 

У нашій історії, як і в історії інших країн та народів, питання мови навчання – періодично стає наріжним. 

Навчати мертвою чи живою мовою (як то було в часи Реформації, латинська, церковнослов’янська чи народна)? 

Навчати імперською мовою чи народною (як то було у час Весни народів початку ХІХ століття, тобто німецька, російська чи чеська та українська)? 

Навчати латиничною чи кириличною абеткою (для слов’янських народів це довготривале і до кінця не вирішене питання)? 

На разі для нас наріжне – навчати нормованою літературною, яка не має елементів сучасної розмовної лексики; чи дозволяти дітям всотувати в себе елементи розмовної, але української розмовної лексики? Читати так, як говорять навколо україномовні люди? 

Зі світового бестселеру, переклад якого українською визнано найкращим у світі: "Гаррі Потер дістав торік "Німбус-2000". Він мав дозвіл від Дамблдора, щоб грати за Грифіндор. Карочє, він не такий уже й класний ловець, просто відомий… Відомий, бо має той жлобський шрам на чолі". 

Отож, до переліку творів для читання, які заплановано МОН видати хрестоматією за державний кошт і надіслати в усі школи України, входять і твори, які є еталонами українського нормованого літературного слова та образу України, як то поезія Тараса Шевченка чи "Зачарована Десна" Олександра Довженка. 

Але й твори, у яких мама чекає школярика в авто з тренувань та вони їдуть до супермаркету за покупками. І на разі без акцентів на наявність чи відсутність тата. 

Або в іншому творі – дитина чекає на результати страшних аналізів, навчилася пити таблетки самостійно та сидить вдома, у той же час "зробив вправи з французької на планшеті та подивився фільм про вітрильний спорт". 

Не йдеться про лайку у шкільній програмі, йдеться про слова, які розкривають реалії нашого сьогодення, яке оточує дітей, яким живуть батьки й діти, й через мову літературних творів наближують читання, навчання, врешті українську мову, до самої дитини. 

Галина Усатенко, заступник директора Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка